2 тижні тому
(23.11.2017)

Голодомори. Перепічка з тирси

До Дня пам’яті жертв голодоморів ми зібрали три історії людей, що вистояли під час масового знищення. Кожен з цих сюжетів дістав назву їжі, яка рятувала життя його героям.

Оля згадує: коли її бабуся помирала, їй ввижалися «комсомольці з револьверами». Боялася, що зараз вони зайдуть до кімнати та вб’ють її, бо так і не змогли цього зробити тоді, у тридцять другому.

Її звали Анастасія Магро, їй було вісім, коли до Волоського, де вона жила, прийшов голод. Батько Анастасії був шанованим та заможним чоловіком — не дивно, що ним зацікавилися у НКВС. Прадід Олі стояв на своєму: до колгоспу він не збирався. За ним прийшли вночі — забрали та повезли. Майно родини конфіскували, у будинку створили сільраду, а сад вирубали. «Я так розумію, це було показовим дійством, щоб усі інші боялися», — коментує Оля.

Мати Анастасії змушена була піти до міста у найми, а дітей полишити на родичів. «Їм, звичайно, не були там раді, адже і самим не було що їсти. Бабуся з молодшим братиком харчувалися в основному тим, що приносила мама з міста на вихідних», — ділиться Оля.

Бабуся дуже гарно пам’ятала, як вони полювали на котів та круків, як ліпили перепічку з тирси та бруньок. Але вона ніколи не розповідала онуці про те, як у них забирали останню їжу. Оля вважає: мабуть, занадто болючі спогади витіснила дитяча свідомість.

Поширити на Facebook Поширити на Twitter