Секретар проти журналістів: юридичний кейс В'ячеслава Мішалова

У Дніпрі щойно вщухнув скандал, що розгорнувся навколо секретаря міськради В'ячеслава Мішалова та голови бюджетної комісії  Артема Хмельникова. Обидва були представниками об’єднання “Самопоміч” у Дніпрі, доки їх не виключили з політичної сили через підозри у корупційній діяльності. Опозиція вимагала зняття Мішалова та Хмельникова з посад, що вони обіймають у міськраді через підозри у тендерних махінаціях. Опозиція добилася голосування, але у депутатів не вистачило голосів для прийняття такого рішення. Залишимо аналіз цих подій політтехнологам та правоохоронцям.Текст стосуватиметься минулорічного рішення суду, яке у розпал усіх вищезазначених подій, внесло деяке непорозуміння у роботу журналістів. Стало відомо, що В'ячеслав Мішалов вимагав у суді  заборонити усім ЗМІ розповсюджувати про нього інформацію, яка не має підтвердження офіційними документами. Строком на три роки. Як це працює і чи працює взагалі – ми і намагалися з’ясувати. 

Кіровський районний суд Дніпра 21-го листопада 2016-го року заборонив засобам масової інформації розповсюджувати про В'ячеслав Мішалова “інформацію без перевірки її достовірності, а також інформацію, яка не має підтвердження офіційними документами”. Таке визначення винесла суддя райсуду Олександра Колісниченко до позову В'ячеслава Мішалова.

“Позивач пред’явив позов до ТОВ «Пінет», як власника інтернет-сайту Zabeba.li, та головного редактора Інформаційного агентства Zabeba.li про захист права на повагу до його, позивача, гідності і честі та права на недоторканність його ділової репутації як секретаря Дніпровської міської ради на предмет визнання недостовірною інформації про зв’язок позивача з незаконною діяльністю ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Конкорд»”.

Так, позов дійсно стосується ресурсу Забєба, який часто пов’язують безпосередньо з Мішаловим і директор якого, Сергій Шишкін, пліч о пліч із Мішаловим брав участь у передвиборчій гонитві від дніпровського об’єднання “Самопоміч”. Редакторка сайту Ольга Палій (яка була кандидатом від цієї ж сили, але до обласної ради) повідомила, що їй нічого про цей суд невідомо. Сергій Шишкін у телефонній розмові прокоментував це так: “Славік Мішалов ніколи не мав ніякого відношення до Забєби, Це повністю мій проект, я є його директором, я сам у нього інвестую. Були гострі моменти. Славік намагався на мене натиснути, щоб я видалив якісь матеріали. Але потім до нього дійшло, що це марно. Було це рішення суду, ми його не дотримуємося, так все і закінчилося”. Сергій Шишкін запевнив, що не має ніякого гострого конфлікту із секретарем міськради Дніпра, і не планує його мати. До того ж рекомендував не звертати на це рішення уваги, мовляв “Забєба” продовжує писати про Мішалова, і все нормально. Хоча жодного матеріалу про В'ячеслава Мішалова у контексті банку “Конкорд” знайти на ресурсі не вдалося.

Не сповнені такої впевненості у своїх діях інші представники дніпровських медіа. Адже суддя Кіровського райсуду Олександра Колісниченко окрім вимог до Забєби, додала ще й такі:

“Заборонити товариству з обмеженою відповідальністю «Пінет», як власнику інтернет-сайту Zabeba.li, головному редактору Інформаційного агентства Zabeba.li, а також будь-яким іншим засобам масової інформації, включаючи інтернет-видання, поширювати стосовно ОСОБА_1 [Вячеслава Мішалова., — авт.] інформацію без перевірки її достовірності, а також інформацію, яка не має підтвердження офіційними документами, до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №203/5402/16-ц.”

У своєму нещодавньому  зверненні до керівництва “Самопомочі” В'ячеслав Мішалов наполягав на тому, що численні матеріали в ЗМІ, в яких містилася інформація про корупцію в міській раді Дніпра, мали замовний характер. А вже по закінченні перетурбацій у міськраді, секретар подав до суду на видання “Лица” та “Главком”. Що саме стало причиною позову, стане відомо згодом — зараз тексти позовних заяв на порталі “Судова влада України” відсутні. Не отримали їх ще і представники видань.

Медіа-юрист Максим Ратушний дослідив рішення та прокоментував наступне: «Швидше за все, до тих, хто буде розповсюджувати таку інформацію, будуть звертатися представники чиновника, апелюючи до цього рішення. Тут треба вимагати звернення до ЗМІ в офіційній формі. Або логічніше чекати на безпосереднє звернення представника виконавчої служби. І вже лише за його зверненням, після ознайомлення з ухвалою, редакція може приймати рішення по залишенню чи прибиранню тексту. Наразі, це рішення не мало б впливати на роботу ЗМІ».

«Важливо відмітити, — додає юрист, — що рішення хоч і доступне на сайті єдиного реєстру судових рішень, проте не публікувалося у засобах масової інформації і, більше того, анонімізація позивача у справі, — все це умовно не дозволяє чітко встановити той факт, що засобам масової інформації було відомо про таку ухвалу, а також не відомо щодо якої конкретно особи заборонено поширювати інформацію без перевірки її достовірності (хоч це і так є загальновизнаним стандартом журналістики), а також інформацію, яка не має підтвердження офіційними документами, до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі».

Валерія Мальченко, регіональна представниця ІМІ у Дніпропетровській області

Матеріал підготовано в рамках Українського медійного проекту (У-Медіа), що виконується міжнародною неурядовою організацією «Інтерньюс» за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).