УТОС виробляє тактильну плитку, яку не помічає місцева влада

На Дніпропетровському навчально-виробничому підприємстві Українського товариства сліпих виготовляють полімерно-піщану тротуарну плитку. Враховуючи специфіку підприємства, там розробили тактильну плитку для людей зі слабким зором та незрячих.

Сировиною для плитки є пісок та відходи побутового пластику — це подрібнені відра, тазки, пакувальні матеріали. Вона не руйнується під впливом морозу, води, порівняно з бетонними виробами. За словами менеджера підприємства, це єдиний в Україні виробник полімерно-піщаної плитки.

Підприємство дає роботу людям з інвалідністю: крім незрячих, там працюють люди з іншими проблемами зі здоров’ям, з якими складно знайти роботу.

«Я з-під Луганська, з Лутугиного. Маю лише чотири відсотки зору, — розповідає Олександр Ворона, підсобний працівник цеху. — На цьому підприємстві я з зими, до цього працював на приватного підприємця — це пекло. А тут я дуже задоволений умовами: у мене два вихідних, робочий день вісім годин, соцпакет, зарплату не затримують».

За словами старшого менеджера підприємства Сергія Ткаченка, плитку, вироблену в Дніпрі, купують Львів, Івано-Франківськ, Житомир, Рівне, ведуться перемовини з Одесою. Їхню плитку вкладуть на Хрещатику біля реконструйованого ЦУМу. Проте Дніпропетровська влада, за словами Сергія, не хоче ні бачити, ні чути підприємство УТОСу.

«У місті немає жодної зупинки, обладнаної для людей з інвалідністю. Нам потрібно хоча би вісім зупинок: у нас є два підприємства, плюс у місті є два гуртожитки, де живуть люди зі слабким зором і незрячі. Щоб зробити зупинку, треба зробити проект, якого не існує в Україні. Щоб його зробити, потрібно його затвердити в районній раді, потім у міській раді, обласній і далі по колу. Це нікому не треба. Інваліди необхідні тільки самим собі і тим, хто їх оточує», — підсумовує Сергій Ткаченко.