Звичайна надзвичайна жінка

Активістка. Спортсменка. Мама. Авторка казок. Як вона усе встигає? Ніяк.

«Встигнути усе неможливо, завжди доводиться чимось жертвувати», — говорить Людмила Шамрай.

Вона виховує Богдана, він любить морозиво та машинки. Йому п’ять років і він тільки-но починає вчитися говорити. Діагноз дитини, якщо сказати простою мовою — затримка психічного розвитку. Коли ми сидимо разом у кав’ярні, Богдан залазить під стіл та постійно мугикає собі під ніс. Відвідувачи та відвідувачки кидають на нас невдоволені погляди.

«Хочеться зробити таку табличку, написати: у моєї дитини неврологічні порушення. Це не я його не виховую, це він не буде себе поводити інакше», — ділиться Людмила. Зізнається, що інколи просто не хоче виходити з дому. І через втому, і через те, що сторонні люди постійно роблять їй зауваження щодо поведінки Богдана. Але усе-таки знаходить у собі сили вести соціальне життя. «Коли я приходжу на якісь заходи, хочу бачити більше жінок з дітьми. Суспільство має нас приймати, ми не можемо постійно сидіти у чотирьох стінах», — говорить Людмила.

Вона сміється: інколи знайомі говорять їй, що вона дуже сильна, проте Людмила вважає себе звичайною людиною. Ми провели із нею цілий день та можемо сказати: Людмила — звичайна надзвичайна жінка, бо наважується говорити. Про материнство без прикрас, про «зайвих» у суспільстві дітей, про депресію та прийняття — наша відверта з нею розмова.