4 місяці тому
(26.12.2016)

Високосний рік дніпропетровської журналістики: закритість влади, вибори, бюджетна пропаганда (блог)

 Те, що для дніпропетровської журналістики настають тяжкі часи, стало зрозуміло ще наприкінці 2015-го. Спочатку область, за результатами  дослідження Інституту масової інформації, очолила список найбільш джинсуючих регіонів під час місцевих виборів, де лідером серед замовників був «УКРОП». А вже 29 грудня, за ініціативи політичних сил «Опозиційний блок» та «Громадська сила» було організовано «альтернативну сесію міськради» в спальному районі, о 6 ранку, без права доступу журналістам. Так і увійшли в 2016-й.  Рік вже добігає кінця, а  перелік правопорушень у місцевому медіа-просторі лише урізноманітнюється.

 Місто Дніпро отримало суперечливого мера Бориса Філатова, а Кривий Ріг був змушений голосувати двічі, щоб досягти результату у вигляді традиційного Юрія Вілкула. Медіа-простір реагував відповідно. І дісталося не лише ЗМІ підконтрольним тій чи іншій стороні конфлікту,  а й тим, які  претендують на звання «незацікавлених». 

 Так, доки у Дніпрі декілька разів намагалися провести першу сесію, акредитація журналістів перетворилася на звичайний «пропускний режим» – журналісти проривалися на балкони для преси із боями через кордони охоронців. У подальшому ситуація лише погіршувалася – паркетними зйомками без коментарів, тотальним ігноруванням інформаційних запитів та багатьма іншими  проявами своєї неповаги до медіа-спільноти. Як наслідок, заступник Філатова Олександр Санжара зайняв 10 місце у топ-20 “Ворогів преси”.

Потім знову були вибори, вже парламентські. Наглядачі мережі “Опора” назвали їх одними з найтехнологічніших за всі часи. І дніпровські ЗМІ традиційно брали від події все, що могли. 

Доки Україна дискутувала про шляхи роздержавлення українських ЗМІ, у Дніпрі взялися “відроджувати муніципальне ТБ”. Навесні міська влада заявила про намір фінансово підтримати “Дніпропетровську державну студію телебачення”.  Доцільність цієї ідеї викликала багато питань, як у широкої громадськості, так і у людей, які добре знайомі із перипетіями розвитку цього КП. Активно виступала за таке рішення депутатка від “Укропу” Анастасія Староскольцева, яка до політичної діяльності займалася журналістикою.

У бюджеті на медійне КП було передбачено 16 мільйонів гривень, а директором призначили чоловіка депутатки, місцевого журналіста Володимира Федорова. Навряд чи за таких умов проект став би вісником конструктивної неупередженої критики, але закінчилась історія зовсім сумно. Філатов посварився зі Староскольцевою, і директором студії призначили колишнього радника Ігоря Коломойського (за часів його губернаторства), близького до Філатова журналіста Бориса Брагинського. Який саме продукт взялася виробляти “відроджена студія телебачення”, дніпряни у повній мірі оцінили вже восени. Телевізійний фільм  “Днепровские хроники. Вся правда о Погребове”  , що був присвячений колишньому заступнику Філатова, а віднедавна його політичному опоненту, не те що не може похизуватися балансом думок, відео-продукт скоріше нагадує чорнушний “теленаїзд”.  Автори навіть не намагалися створити ілюзію об’єктивності. Втім, сама назва програми дещо прояснює. З 2005 по 2010 роки Борис Філатов був автором і ведучим програми “Губернские хроники”, яка виходила в ефірі місцевого 9 телеканалу, що пов’язують з групою “Приват”. Розборки із бізнес-опонентами в телевізійному ефірі були основним творчим методом цієї програми. Тож авторів “Днепровских хроник” можна сміливо назвати послідовниками журналістського таланту автора “Губернских хроник”. Таке собі тактичне медіа, яке чомусь фінансується з міського бюджету. У 2017-му на КП передбачено 7,7 мільйона гривень.

 Якщо медіа-простір Дніпра має стійкий присмак “непростих 90-х”, то у Кривому Розі “все идет по плану”, тобто має чіткі ознаки радянськості. Після того, як Юрій Вілкул з другої спроби знову став міським головою, все наче “налагодилося”. Криворізькі журналісти протягом року неодноразово нарікали на порушення чиновниками доступу до інформації: влада або ігнорує неофіційні ЗМІ, активно демонструючи свою закритість, або просто не впускає журналістів на сесію міськради. А ближче до завершення року представники “Опозиційного блоку” вирішили призначити на посаду директорки комунального підприємства “телерадікомпанія “Рудана” журналістку та колишню членкиню цієї ж партії Наталю Власову. Голосували двічі, бо з першого разу не набрали голосів. Працівники телеканалу і раніше повідомляли про практику узгодження текстів новин із прес-службою міськради та інші залишки радянської традиційної цензури, тож навряд чи таке призначення значно б вплинуло на об’єктивність телекомпанії. Втім порядок призначення викликав обурення і депутат криворізької міськради Юлій Морозов подав з цього приводу позов до суду, але так і не встиг дочекатися рішення. На грудневому пленарному засіданні криворізька міськрада переназначила пані Власову вже на місце гендиректорки комунального телеканалу.

У Кривому Розі так само зафіксовані спроби “протягнути” відверто пропагандистський продукт в ефір комунального телеканалу. Так, на ТРК “Рудана” наприкінці листопада почала виходити програма “Vox populi – Глас народа”. Місцеві журналісти намагаються з’ясувати на яких підставах ця телепрограма розміщена на комунальному телебаченні. Тобто: чи отримує канал гроші за Її розміщення або ж сплачує за виробництво ангажованого продукту бюджетним коштом.

 Уже зараз на Дніпропетровщині розгортається передвиборна кампанія. Чи відбудуться місцеві вибори у жовтні 2017-го; хто і як балотуватиметься; чи обзаведуться нові учасники процесу власними медіа, «подружаться» з уже існуючими або продовжать вести агітацію через «громадських активістів»; чи будуть використовувати риторику війни у своїй агітації – відповіді на всі ці питання в основному і формуватимуть медіа-простір Дніпропетровщини у наступному році. А також вибір самих журналістів, всі ті речі, які у місцевій медіа-спільноті прийнято вважати надто відірваними від реальності, тобто: принциповість, неупередженість та професійну позицію.

 Валерія Мальченко, регіональна представниця ІМІ у Дніпропетровській області

Матеріал підготовлено в рамках проекту «Мережа медіа-спостерігачів», який виконує ІМІ за підтримки Freedom House та МЗС Норвегії.

 

Поширити на Facebook Поширити на Twitter